Сяйнувши білосніжно тільцями,
У недосяжній вишині
Летять, летять прокладки з крильцями
Неначе птахи навесні.
У світі чистому й прекрасному,
Де стільки зоряних доріг,
Це так ганебно і образливо
Лежати в когось поміж ніг!
Хай краще під дощами киснути
За цю пьянку свободи мить.
А там, куди вас хочуть втиснути,
Яка романтика, скажіть?
Летіть же вільно і крилато!
Хай ваш політ не знає меж!
Бо хто народжений літати,
Того в труси не запихнеш!
Автор – Анатолій Матвійчук
Нема на світі більше дива,
Це знають тільки лиш знавці,
Аніж великий кухоль пива,
Холодний кухоль у руці.
А пиво там немов олива,
В нім сонце залишило слід.
Як воно піниться грайливо
І розпаляє апетит!
Яка нечувана щедрота,
Який небачений екстаз,-
Ось, ти несеш його до рота,
Хвилюючись, як в перший раз.
І божевільними вустами,
Мов у обіймах диво-сну,
Ти цідиш, цідиш до нестями
Цю благодатну рідину.
А потім швидко і відразу,
Коли несила вже терпіть,
Ти добіжиш до унітазу.
О, що за неповторна мить!
Струмок заб’ється і заграє...
Це Рай, панове, це – Едем!
Душа полегшено ...
Де ви, пане, взяли таку пику?
Я питаю конкретно у вас.
Світ не бачив такої одвіку,
Бо така може бути лиш раз.
Недаремно очима всі косять,
Навіть пальцями тичуть вам в слід.
Пик таких у Європі не носять
Вже, здається, із тисячу літ.
Вас, напевно, місили як глину
Та забули додати води.
Пика ваша не те, що цеглини,
Вона просить якоїсь біди.
Вам не треба нічого міняти,
Все зробила природа сама.
Вас потрібно у фільмах знімати,
Бо страшніше нічого нема.
Ви всю Землю загарбали б з нею,
Показавшись один тільки раз.
І лежали б собі в мавзолеї
Щоби люди дивились на вас.
Ваша пик...
За віконцем весна розквітала
Небо повнилось першим дощем.
Я стояв і нарізував сало
Величезним кухонним ножем
Ніж ходив у руках методично
І чомусь пригадалось мені
Безневинне таке й симпатичне
Ніжне тіло тієї свині
Пролетіло життя мов хвилина
Добрим словом ніхто не зігрів,
Що ти бачила, бідна скотина,
Лиш корито та засраний хлів.
І тоді, мов обрікши на муки,
Хтось встромив в твоє серце ножа
Ти збагнула, що люди тварюки,
І твоя відлетіла душа.
Ти далеко тепер, моя бджілко,
У своїм, у свинячім раю,
Я ж на кухні сиджу,
П'ю горілку
І те...
Очередной раз убеждаюсь, что машинному переводу доверять нельзя. Одна из студий, с которой я сотрудничаю, в нынешние кризисные времена решила отказаться от услуг профессиональных переводчиков и нанять "шо попало". Результат, как говорится налицо: читаю закадровый текст "статеве покриття". Останавливаюсь и начинаю дико ржать. Передача об интересных домах и оригинальных ремонтах, - на русском эта фраза звучала как "половое покрытие", при чём имелся в виду ламинат. Как обьяснить юному созданию, что "статеве покриття" на украинском имеет совсем другое значение и относится совсем не к ТОМУ ПОЛУ?
Мужичек в ресторане заказывает 100 гр водки и манную кашку. Официант слегка опупел, но молча пошел выполнять заказ. Минут через двадцать история повторяется, потом еще, еще и еще... Короче, официант не выдерживает и спрашивает: скажите, любезный, а почему вы заказываете к водке манную кашу? У нас такие чудные закуски, - вот, например, салатик "Оливье"...
Посетитель, с трудом отрывая морду от тарелки: а уууууууу миииняаааааа вашшшши саллллллллллатики в носу застряйуууут!!!
