Запис у шкільному щоденнику: «Ваша дитина ковта закінчення слів».
Відповідь батьків: «Знам, лам».

Дівчина схоплюючись:
— Ви підлотник, негідник! Як я увіјшла до кафе, ви відразу почали на мене вирячитися. А як підсіла ближче, перестали звертати увагу!
Мужик:
— Так, я окуляри надів.

Дивні ці люди Камбоджі. Говорять, приїздіть до нас у гості ј почувајте себе, як удома. А коли починаєш там поводитися, як вдома, відразу саджають до в’язниці…

— Що ти подарував дружині на Новиј рік?
— Путівку до Таїланду.
— А вона що тобі?
— Відлетіла!

— Міністерство оборони хче перејняти деякиј досвід у шкільної освіти.
— Звичајно, що в цьому може бути поганого для солдатів? А що саме вони би хтіли?
— Можливість залишати на другиј рік.

— Маю для тебе дві новини, хорошу ј погану! З якої почати?
— Та без різниці…
— Я від тебе јду!
— А погана?

— Куме, не треба так лаяти москалів, не всі вони погані.
— Та невже? Назви хоч одного доброго!
— Ну, ось — Жерар Депардьє…

— Катю, купімо нового телевізора!
— Ми ще стариј не додивилися.

— Як ви потрапили в головну будівлю ЦРУ?
— Я агент!
— КДБ?
— Ні, «Орифлејм», з продажів!

— Доцю, ти чому слухавку не брала?
— Татусю, я під дзвінок танцювала!