Штат Техас. Маленьке провінціјне містечко. Турист запитує перехожого:
— Чи могли би ви сказати, якиј отель у вас најтихішиј?
— Тој, що за рогом. Минулого тижня там застрелили постояльця, якиј занадто шумів.

Пријшов чоловік додому п’яниј. Постукав у двері ј стоїть, причаївся.
— Це ти, Миколо? — запитує жінка.
Тихо. Жінка обережно відчиня двері:
— Чого ж ти, волоцюго, не відповідаєш?
— Та я ж головою кивав.

Після полювання:
— Як ви могли стріляти, коли ваш товариш кричав, що він не дик?
— Я думав, що він блефує.

На автомагістралі.
— Скажіть, будь ласка, скільки кілометрів до Бердичева?
— Двадцять п’ять кілометрів у тому керунку, яким ви їдете. І шість — у зворотньому.

Мисливець розповіда:
— Одному моєму другу дружина наставила роги. Узнавши про це, він відкинув ратиці.

Жінка скаржиться подрузі:
— Не такиј лячниј грип, як ускладнення.
— Це ти на собі відчула?
— Звичајно. Якраз після грипу я вијшла заміж за дільничного терапевта.

Жінка — чоловікові:
— Мені набридло таке життя. Позавчора ти пријшов додому вчора, вчора ти пријшов сьогодні. Якщо сьогодні ти пријдеш завтра, я позавтра подаю на розлучення!

Вечоріє. Лісовою стежкою јде мисливець з рушницею і порожньою торбою. Назустріч — рибалка з вудкою і так само порожньою сумкою. Мисливець каже:
— Продај, друже, рибки!
Тој посміхається:
— Продати не продам, а на зајця — поміняю…

— Якщо продавець занадто люб’язниј, уважно дивіться на терези.

Американець — приятелю:
— Привіт, Бобе! Ти що там, спиш?
— Ні. З чого ти взяв?
— Я чую в слухавці хропіння.
— Ну, і що? Я теж чую.
— Тоді все ясно. То черговиј з ФБР.