Армія. Прапорщик проводить політінформацію:
– Товариші солдати! Сьогодні ми будемо вивчати острів Куба. На острові Куба живуть кубанці. У річках плавають крокодили.
– Товаришу прапорщик! А товариш майор казали, що крокодили не плавають, а літають...
– Правильно! Літають, але дуже низько й у воєнноє врем’я!

Керівнику на пам’ять
1. Ніколи не давайте підлеглим роботу вранці, краще почекайте десь до п’ятої години. Перегони з часом діють збуджуюче.
2. Якщо робота є дійсно терміновою, забігайте до підлеглого кожні 10 хвилин – цікавтесь, як просувається робота. Це допомагає.
3. Коли уходите, ніколи не кажіть, куди йдете. Це надасть підлеглим можливість виявити винахідливість, якщо раптом хтось спитає, де шеф.
4. Якщо ви даєте підлеглому більше ніж одну роботу, ніколи не говоріть, яку потрібно зробити в першу чергу. Хай здогадуються самі!
5. Якщо вам подобається, як працюють ваші підлеглі, тримайте своє враження при собі. Розголошення цієї інформації може коштувати їм підвищення на посаді.
6. Якщо у вас є якісь інструкції щодо роботи, ніколи не показуйте їх підлеглим. Краще почекайте, коли роботу буде закінчено.
7. Будьте ввічливими з підлеглими тільки тоді, коли робота, яку вони виконують, дійсно може полегшити ваше життя.
8. Ніколи не знайомте підлеглих тих людей з якими ви співробітничаєте. Коли ви будете про них пізніше згадувати, підлеглі повинні будуть користуватися методом дедукції, щоб вгадати, кого саме ви мали на увазі.

80-ті роки ХХ сторіччя. Грузія. За розподілом після інституту до грузинської середньої школи направляють вчителем історії українця. Урок історії у шостому класі відразу після літніх канікул. Вчитель вирішив перевірити, як діти засвоїли матеріал за минулий рік. Запитує:
– Дєті, кто взял Карфаген?
Тиша. Потім здивована відповідь хором:
– Мі нє бралі...
Шуткують, подумав вчитель:
– Дєті, нє шутітє! Кто взял Карфаген?
– Мі нє бралі...
– Ви что іздіваєтєсь! Кто взял Карфаген?!!
– Да мі нє бралі...
Вчитель біжить до директора школи:
– Что у вас за клас 6-й „Б”? Я іх спрашіваю – кто взял Карфаген? А оні мнє – мі нє бралі!!!
Директор:
– Да, дорогой, нє волнуйтєсь ві так, пажалста! 6-й „Б” – тіхій, спакойний клас. Оні, єслі взялі, то паіграются немного і обязатєльно атдадут!

70-ті роки ХХ сторіччя. Грузія. Урок російської мови в школі. Учитель говорить:
– Дєті, сігодня мі будім ізучать рускій слово „груст”. Толко не тот „груст”, што на деревє растьот, а тот „груст”, каторий „таска”.
Дівчинка-росіянка каже:
– Прастітє, учітєль, я нічєво нє поняла!
Школяр-грузин штовхає її в спину:
– Сяд, сушка! Толко нє тот „сушка”, каторий „праник з диркой”, а тот „сушка”, каторий „атец сабака”!

Шерлок Холмс і доктор Ватсон пішли рибалити на природу. Спати лягли у наметі. Серед ночі просипаються від холоду.
Холмс каже:
– Ватсон, що ви думаєте дивлячись на зоряне небо над головою?
– Судячи з того, що ми бачимо над головою Полярну зірку, а не Південний хрест, можно прийти до висновку, що ми на цей час перебуваємо в Північній півкулі...
– Ні, в нас вкрали намет!

Розмовляють двоє козаків після бою.
– Скачу я по полю. Раптом на мене налітає кіннота турків! Десь десять-двадцять! Я шаблюку вихопив і почав їх по ногам, по ногам рубати! Всіх поклав!
– А що ж ти їм голови не рубав?
– Та, голів вже у їх не було!

Працівник хвалиться своїм колегам:
– Ось термоса купив! Клас! Гаряче зберігає гарячим, холодне – холодним! З ранку і аж до вечора! Супер!
– А що у тебе в ньому зараз?
– Дві чашки кави і морозиво!

Син батькові:
– Татко! Я тебе поздоровляю! Ти обіцяв мені 100 баксів, коли я перейду до п’ятого класу? Так ти зекономив!

Одєса. Залізничний вокзал. Об’ява по гучномовцю:
– Для встрєчающіх поєзд із Кієва! Ваш поєзд такі задєржіваєтся на трі часа! Можєтє пока встрєтіть поєзд із Жмєрінкі! Там тожє люді єдут і ім тожє будєт пріятно!

Молдавія. Наш час. Два селянина копали погріб і знайшли іржаву гармату часів Другої світової війни. Перед тим один з них їздив на базар до Кишенеу, там у нього вкрали гаманець. Другий їздив на базар до Бендер і там його круто надурили. Вирішили помститися. Снаряд був тільки один. Довго вирішували куди стріляти: по Кишенеу чи по Бендерам. Потім згадали, що в одного в Бендерах родичі живуть, стріляти не можна, ще родичів вб’ють. Направили гармату в бік Кишенеу, вистрілили. Іржаву гармату розірвало. Лежать поранені, усі в крові, стогнуть. Один запитує:
– Мірча, ти живий!
– Так, трохи живий!
– А уявляєш, що там у Кишинеу робиться?!!